Після адмінтерреформи: особливості місцевих виборів-2020

Після адмінтерреформи: особливості місцевих виборів-2020
6088 ПЕРЕГЛЯДІВ

Осінні вибори на рівні ОТГ, міст, районів та областей відбуватимуться за новим Виборчим кодексом. Утім, низку питань досі не унормовано
Інформуючи про плани влади щодо зміни меж районів і ОТГ, Укрінформ проаналізував низку застережень політиків та експертів щодо можливих проблем при втіленні задуманого. Йшлося про помилки, яких начебто припускаються при створенні деяких районів, про функціонал майбутніх райадміністрацій і районних рад – із тим щоб уникнути дублювання ними функцій ОТГ і обласної влади. А ще – про сумніви в необхідності збереження районної ланки як такої. Утім, як зазначалося, з реформуванням може бути пов’язана і низка інших ризиків та питань. Одне з них: чи не додадуть зміни адмінтерустрою проблем, неузгодженостей і “запрограмованих” кимось результатів на місцевих виборах?

Місцеві вибори 25 жовтня 2020 року мають відбутися на новій територіальній основі на рівні громад і районів. Саме цим пояснюють нинішнє прискорення адмінтерреформи. Завдання – вже в червні-липні затвердити у парламенті межі нових районів та ОТГ і щонайпізніше до осені ухвалити зміни до виборчого, “самоврядного”, бюджетного і податкового законодавства. Із тим, щоб ЦВК почала готувати “історичні” перегони.

З такою логікою влади погоджується й більшість експертів. Зараз – саме час для кардинальних змін. Розтягувати започатковану у 2014 році реформу з децентралізації у цій частині ще на 5 років, коли деякі громади житимуть за “новими”, а інші – за “старими” правилами, неприпустимо. Хоча важливого завдання – внесення відповідних змін до Конституції – країна й досі не виконала. Про що ми також писали. А тому цієї осені, з-поміж іншого, доведеться обирати й районні ради, функціонал яких у парадигмі реформи наразі не визначено і які проіснують, вочевидь, не більше двох років – до затвердження згаданих вже конституційних змін. І це проблема. Державі доведеться витрачатися і на вибори, і на утримання “тимчасових” рад. Але то не єдина і, мабуть, не головна проблема (навіть, якщо винести за дужки найглобальнішу – питання голосування на тимчасово окупованих Росією територіях). Причому, деякі загрози експерти пов’язують, як не дивно, саме із планами щодо нового районування...

1. Райони “на замовлення”. У зв’язку з наближенням місцевих виборів в активний лексикон політичних експертів (а за ними – і журналістів) входить мало знайоме слово “джеррімендеринґ” (апробований у США метод утворення виборчих округів, який дає перевагу певній партії чи групі). “На жаль, у деяких областях наприклад, у Сумській і Полтавській (при укрупненні районів та формуванні нових ОТГ. – Ред.) уникнути цього не вдалося, – констатував під час дискусії у рамках виборчого марафону ОПОРИ екскерівник регіонального офісу Програми “U-LEAD з Європою” Олександр Хоруженко. – А це суттєво заважатиме і реформі, і нормальному функціонуванню місцевого самоврядування, тому що громади створені під певні групи виборців. Коли партія чи фінансово-промислова, бізнесова група бачить, що не може здобути владу у великому місті, – формує громаду навколо міста, лобіюючи її всіма можливими інструментами. Тому проєкти перспективних планів, які подавались на розгляд уряду, не зовсім відповідали бажанням місцевого самоврядування та місцевих жителів. Точно йдеться про 6-7 таких громад в Україні”.

Вочевидь, виправити це до виборів вже не вдасться. Тому увага влади й суспільства до таких “проблемних точок” на виборчій мапі має бути підвищеною. Завдання – мінімізувати ризики. Принаймні, не допустити до влади людей, які по-суті є ідеологічними противниками самої реформи.

2. Операція “партизація”. Одне із питань, яке мають вирішити парламентарії до початку виборчого процесу – ухвалення Закону “Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення виборчого законодавства”. 4 червня документ затвердили у першому читанні. І частина політикуму та експертного середовища сприйняла це в штики. Люди категорично проти одного із запропонованих нововведень – так званої “тотальної партизації” місцевих рад (застосування пропорційної (партійної) системи виборів депутатів у громадах, що мають 15 тисяч виборців та більше, замість чинної норми у 90 тисяч та більше виборців). Дехто вважає, що такі зміни вносять виключно в інтересах великих партій, які мають розгалужену структуру, або “штучних” політсил, що розраховують на успіх завдяки популярності своїх лідерів. Натомість права місцевих політсил та окремих громадян нівелюються. Люди не зможуть кандидувати у депутати зі своїм баченням розвитку громад. В Асоціації міст України вбачають у “партизації” низку очевидних ризиків:

більший відсоток спотворення результатів волевиявлення громадян через складну систему підрахунку голосів;
зменшення особистої відповідальності депутата, обраного за списком, оскільки його діяльність має “вписуватися” в політику партії;
закладання потенційного внутрішнього конфлікту між депутатами за партійною ознакою, який може призвести до недієздатності представницького органу.
Також в АМУ попереджають про суттєве збільшення витрат місцевих бюджетів на організацію і проведення виборів, що у “коронавірусних” умовах зробить місцеві кошториси фактично неспроможними.

Під час виборчого марафону ОПОРИ голова підкомітету з питань адміністративно-територіального устрою Комітету ВР з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування Віталій Безгін пообіцяв при підготовці документа до другого читання ініціювати підвищення “партпорогу” з 15 до 35 тисяч виборців. Аби пропорційною системою послуговувалися лише у містах і в ОТГ, створених довкола міст. Оскільки найбільша сільська громада в Україні об’єднує 34 тисячі людей. Завдання – враховувати на місцевому рівні інтереси не великих політсил, а місцевих груп, громадських діячів, середовища, а часом – і підприємств, які висуватимуть кандидатів від трудових колективів.

3. (Не)обрання сільських старост. Вибори близько. А законодавство, необхідне для формування найнижчого рівня представництва, не оновлене. Паралельно з проєктом постанови про створення нових районів уряд підтримав і законопроєкт, який, з-поміж іншого, регулюватиме це питання. В Міністерстві розвитку громад і територій говорять про кілька ймовірних варіантів:

Для того, щоб обирати старост, треба утворити старостинські округи. По завершенні реформи створювати їх буде недоцільно. Хоча у діючих ОТГ, де такі округи сформовані, нових старост можуть обирати за “старими” правилами.
Обирати старост в усіх селах, селищах, містах районного значення, які влилися у громаду і не стали її центрами. Для цього треба на законодавчому рівні “автоматично” визнати їх “старостинськими округами”.
Продовжити виконання обов’язків старост сільськими і селищними головами до моменту утворення нових рад, затвердження старостинських округів і призначення виборів старост.
Надати громадам право самим вирішувати, скільки потрібно старост, старостинських округів, і в який спосіб обирати представників.

Тобто, питання ще не закрите. Його обговорюватимуть у процесі ухвалення рішень щодо виборів. За результатами консультацій і вивчення громадської думки про інститут старост. При цьому важливо зрозуміти, наскільки у тих громадах, де цей інститут уже є, він себе виправдав”, – наголосив заступник міністра розвитку громад і територій В’ячеслав Негода.

Теги: Інформаційне агентство, новини України, новини України і світу,місцеві вибори,адміністративна реформа
Автор: News Ukraine
Мої відео